Щодня ми отримуємо десятки типових питань про освіту за кордоном. Батьків і молодь цікавлять цілком зрозумілі речі: які шанси у пересічного українця вступити до австрійського або німецького ВНЗ, наскільки важко навчатися, чи легко адаптуватися в новому культурному просторі і які перспективи дає європейський диплом. Відповідаючи на ці питання, ми не хочемо дати оманливе враження про казкове життя за кордоном. Рішення навчатися в Європі має бути свідомим. Тому ми вирішили вам показати життя і навчання в Австрії очима тих, хто зараз проходять цей шлях. Ось вам три реальні історії, три точки зору, які допоможуть вам скласти власне враження про вищу освіту в Австрії. Знайомтеся, Саша, Роксолана і Каріна, і вони вже будують своє життя в Австрії.
Про очікування
Каріна, 18 років, підготовче відділення, Віденський економічний університет, економіка: Я дуже хотіла навчатися за кордоном. Я засинала і думала про те, як я буду жити в Австрії. Головний плюс — це самостійне життя. Можна себе реалізувати, можна вийти із зони комфорту і почати жити по-іншому. Я дивилася блоги про Австрію, намагалася дізнатися якомога більше про країну, ще будучи вдома. І коли я вже приїхала, мої очікування справдилися.
Роксолана, підготовче відділення, Віденський університет, біологія: Я вивчала німецьку в школі, тому вибір був між Австрією і Німеччиною. Але австрійська культура здалася мені більш аристократичною. До того ж, в Німеччині дуже багато людей, занадто багато приїжджих. В Австрії дещо суворіше з документами, і такого напливу нелегальних мігрантів немає. До того ж, в Австрії набагато чистіше.
Фото: Роксолана на вулиці Відня
Початок шляху: важливе рішення
Саша (переїхала до Австрії, отримала роботу в Відні): Живу я в Відні. Живу вже другий рік. Приїхала туди з дуже об’єктивних причин: я працювала в Україні в міжнародній молодіжній організації AIESEC близько 3 років і потім з’явилися пропозиції і можливість поїхати до Австрії для роботи в національній команді. Вийшло так, що один з наших партнерів запросив мене на роботу. Отже, я тепер працюю в віденському стартапі, пов’язаному із бізнес девелопментом і проджект-менеджментом.
Фото: Саша Ліпман
Роксолана: Я поїхала до Австрії за програмою обмінів ще коли була школяркою. Жила в австрійській родині, мені там дуже сподобалося. Потім в 11 класі батьки запитали, чи не думаю я вступати на навчання до Австрії. Я подумала, що це чудова ідея. Друзі порадили нам організацію «Дивись ширше», ми познайомилися з Дімою і почали цей шлях. Були труднощі з оформленням документів, але я про це не турбувалася, адже всі складнощі з оформлення взяла на себе команда ДШ. Я вже не вірила, що вдасться вступити до Австрії, навчалася у Львівському медичному університеті. До речі, пройдені курси в українському універі можуть перерахувати в австрійському вузі, як і трапилося з моїм другом. Зараз я вчуся на підготовчому і розраховую, що зі мною трапиться та сама історія (сміється).
Карина: В 10 класі мій друг переїхав до Америки разом із сім’єю і кликав мене туди на навчання. Життя і освіта в США — це круто, але дуже далеко і надто дорого. Пізніше мама запропонувала ідею вступити до університету в Австрії. Мене ця ідея дуже надихнула і я кілька місяців поспіль шукала інформацію про вступ в австрійські вузи. У підсумку ми почали процес вступу самостійно, але виникли труднощі з документами. Тоді ми подзвонили в посольство Австрії і там нам порадили «Дивись ширше». З того моменту «процес пішов».
Побоювання батьків
Роксолана: Батькам просто було важко повірити, що їхня дитина, яка завжди була поруч, раптом поїде так далеко і буде жити самостійно. Особливо важко усвідомити це було батькові: він в останні два тижні перепитував, чи точно я хочу їхати до Австрії, або може краще залишитися.
Карина: Мама хотіла б, щоб я поїхала за кордон. Щоб я взяла себе в руки, сама почала досягати чогось. Вирішувати всі питання самостійно. Батько був проти. Але побачивши моє прагнення і завзятість, в результаті погодився. «Станеш більш самостійною» — сказав він.
Фото: Каріна з друзями
Перші враження
Саша: Для мене Відень — це поєднання і сучасності, і старовини. Так багато історичних будівель, музеїв, пам’яток, надбань культури. І це дивно поєднується з модерним бізнес-кліматом, сучасними поглядами на економіку. Ще одна річ, яка мене завжди дивує, в порівнянні з іншими європейськими містами — це те, що в будь-який час доби функціонує міський транспорт. Все дуже добре продумано. Навіть коли я була в Мюнхені по роботі, і поверталася з заходу о 3 годині ночі, громадський транспорт вже не працював. Тільки таксі. А в Австрії в будь-який час ночі є транспорт, яким ти можеш дістатися додому.
Роксолана: Найбільше вразило, що тут немає перевірки відвідуваності і суворі тітоньки не проводять виховних робіт про те, як важливо приходити на пари. У нашому універі все навпаки: біля входу в аудиторію утворюється такий натовп студентів, що доводиться приходити за 30 хвилин, щоб зайняти місце. Якщо в Україні ти приходиш просто для звітності, бо на парі не отримуєш якоїсь важливої інформації, то в Австрії лектори коротко дають те, що часом не знайдеш у підручниках. Тому на лекціях завжди цікаво і людно.
Карина: Якщо ти не хочеш вчитися, ніхто тебе не буде змушувати. Тут потрібна самоорганізованість. Якщо ти не візьмеш себе в руки, тут ніхто тебе не підштовхне, ти повинен сам собі ставити завдання, сам розставляти пріоритети.
Фото: Саша в Hallstatt
Мовні бар’єри
Роксолана: З німецькою проблема в тому, що в тебе завжди буде акцент. І на підготовчому відділенні викладачі розмовляють так, щоб ти все розумів, роблячи акцент на тому, що ти іноземець. І навіть при цьому у мене був такий шок, здавалося, що я зовсім не розумію німецьку. Але у мене немає ніяких проблем на побутовому рівні. Я можу без проблем зрозуміти якісь базові речі. Але після року життя вже хочеться більшого. Щоб місцеві не питали, мовляв, звідки ти, «напевно з України» … «У тебе такий російський акцент». І я ось ображаюся. Тому що хочу говорити вже як австрійка. Але однозначний прогрес я відчула в навичках читання. Читаю набагато легше, набагато швидше. Та й говорити можу вже не замислюючись.
Карина: Я тільки тиждень на курсах, але вже відчуваю прогрес у вивченні німецької. До того ж, тут я отримую відмінну практику англійської, бо в магазинах, в транспорті, громадських місцях завжди говорю англійською.
Саша: Чесно кажучи, німецькою я не володію на рівні комфортного вільного спілкування. У мене є базовий рівень володіння мовою, адже я вивчала німецьку в школі і зараз живу в Австрії. Тобто на побутовому рівні я порозумітися зможу. Але якщо ти живеш в стартап-середовищі — з англійською виживеш спокійно. Це маленька країна, налаштована на глобалізацію, просування бізнесу на міжнародний рівень, тому з цим немає проблем. Але потрібно володіти німецькою, якщо ти навчаєшся тут, якщо ти кожен день стикаєшся з державними інституціями, що неминуче. Поки що у мене середній рівень, я не дуже фокусуюсь на вивченні мови, тому що у мене робота зав’язана на англійській, але німецьку знати важливо.
Нові друзі
Роксолана: Тут дуже легко знайти друзів, особливо, серед таких же іноземних студентів. У Відні багато російськомовних, що робить соціалізацію набагато простіше. Австрія робить людей відкритими. Відень, наприклад, — безпечне місто, тому іноземці та місцеві відкидають всі забобони і стереотипи і ставляться один до одного дуже привітно.
Карина: У мене є друзі в гуртожитку, але в основному це не українці, а китайці, боснійці, японці. Але з ними я спілкуюся частіше в межах гуртожитку. А гуляти по Відню ми зазвичай ходимо компанією студентів з України, які також потрапили до Австрії через проект «Дивись ширше».
Саша: Відень дуже гарне місто в плані пошуку однодумців. Багато місць, заходів, тусовок, де можна знайти близьких за духом та інтересами людей.
Фото: Саша з друзями
Можливості працевлаштування
Роксолана: Якщо ти першокурсник, то знайти роботу не так вже й легко. Бо після співбесіди роботодавець повинен відправити твої документи до державного органу і отримати схвалення на працевлаштування через три тижні. Тому компаніям простіше і швидше прийняти на роботу європейця. Але вже з другого-третього курсу, коли у тебе є більше знайомих, можливість влаштуватися підвищується. Особливо, якщо ти вивчаєш прикладну науку, на кшталт медицини (можна підробляти при університеті, або в клініці медсестрою).
Саша: Працюючи в AIESEC, я відповідала за відносини з бізнесом. Одним з наших основних напрямків було «стартап-середовище». І завдяки цьому проекту, який ми запустили з хлопцями, вийшло так, що один з стартапів-учасників цього проекту потім запропонував мені роботу.
Фото: Саша на робочій конференції
Про дозвілля
Саша: Відень — це місто для любителів всього. Особливо, літо і весна тут прекрасні. Вечірнє життя вражає розмаїттям кав’ярень, цікавих місць у старому місті. Тут усюди галереї, виставки, музеї. Я зазвичай проводжу час, гуляючи містом із друзями. Відень ввечері дуже красивий і спокійний. Також відвідую тематичні бізнес-заходи, що не менш цікаво. Це взагалі дуже гарне місто для того, щоб повчитися, пожити, отримати життєвий досвід.
Роксолана: Для студентів вхід в музеї безкоштовний. А ще у австрійців є традиція вибиратися на природу у вільний час. У вихідні скрізь на галявинах без сорому сидять галасливі компанії. І взагалі Відень — прекрасне місто для прогулянок.
Карина: З друзями на вихідних ми ходимо в музеї, адже для молоді до 19-ти років їх відвідування безкоштовне. У навчальні дні збираємося в просторій студії у нас в гуртожитку і спілкуємося.
Фото: Каріна з друзями
Про витрати
Саша: Чи дорого жити в Австрії? Дивлячись із чим порівнювати. Якщо з Україною, то, зрозуміло, дорого. У порівнянні з іншими європейськими містами, Відень є одним з найбільш лояльних в цьому плані. Для студентів чудово жити і вчитися у Відні, де все розташоване на відстані витягнутої руки. Всього за 5-8 євро можна з’їздити в Чехію чи Німеччину на вихідні. Завдяки тому, що Відень знаходиться якраз на роздоріжжі між західною і східною Європою, дуже вигідно і зручно подорожувати.
Роксолана: Для України це великі суми. За гуртожиток я плачу 330 євро в місяць, і це досить скромна плата за тутешніми мірками. Найдешевший варіант гуртожитку — це 250 євро. Навчання коштує 700 євро за семестр. Віза 120 євро в рік. Насправді, дуже багато витрат.
Карина: Навчатися за кордоном — це дорого. Однак, вкладення в освіту – це найприбутковіша інвестиція.
Фото: Роксолана з подругою
Плани і перспективи
Роксолана: В Україну повернутися не хочу точно. Я планую взяти участь в програмі Erasmus, побачити життя в інших європейських країнах і обрати собі місце до душі.
Карина: Хоча я і дуже люблю нашу країну, після Австрії, мені б не хотілося повертатися в Україну. Але я також не впевнена, що залишуся тут. В Австрії досить дороге життя. Тому я хочу ще поїздити по Європі, подивитися на інші країни, і вже потім приймати рішення.
Саша: Я дуже люблю нашу країну, незважаючи на те, що у нас є що змінювати, є що покращувати. Я хочу приїхати в Україну, але спершу хочу затриматися в Австрії ще на два роки, щоб набратися більше досвіду, зав’язати більше знайомств. Дай бог вже повернутися з якимось робочим файлом інформації та корисних речей, які допоможуть працювати в Україні. У мене також є ідея заснувати стартап на батьківщині, але поки хочу набратися досвіду в Європі і отримати ступінь магістра тут же.[:]
